зривати

зривати
-а́ю, -а́єш, недок., зірва́ти, зірву́, зі́рвеш, док., перех.
1) Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо).
2) Рвучко відокремлювати що-небудь прикріплене. || Рвучким рухом знімати, стягати що-небудь із когось, чогось. || безос. || Руйнувати (про силу води, вітру та ін.). || безос. || Відокремлюючи верхній шар чого-небудь (пилу, піску, снігу і т. ін.), підносити вгору. || перен. Примушувати кого-небудь швидко покидати, залишати щось (місце перебування, роботу і т. ін.).
3) Примушувати кого-небудь дуже швидко, рвучко вставати, підніматися, рушати кудись. || безос.
4) Руйнувати що-небудь за допомогою вибухової речовини, вибухом.
5) Псувати (різь, нарізку і т. ін.) необережним рвучким рухом, сильним натисканням.
6) Перешкоджати здійсненню, виконанню, проведенню чого-небудь.
7) розм. Вимагаючи, одержувати.
8) перен. Бути причиною чого-небудь, викликати щось. || Зчиняти що-небудь.
9) заст. Припиняти зв'язки, знайомство і т. ін. з ким-, чим-небудь.
••

Зрива́ти го́лос — надмірним напруженням пошкодивши голосові зв'язки, втрачати голос.

Зрива́ти злість перев. на кому — спрямовувати на кого-небудь своє роздратування, свій гнів і т. ін.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужна курсовая?

Смотреть что такое "зривати" в других словарях:

  • зривати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • обдирати — а/ю, а/єш, недок., обде/рти і обідра/ти, обдеру/, обдере/ш; мин. ч. обде/р, обде/рла, обде/рло і обідра/в, обідра/ла, обідра/ло; док., перех., з кого – чого і без додатка. 1) Знімати, зривати кругом, з усіх боків чого небудь оболонку, верхній шар …   Український тлумачний словник

  • обривати — I а/ю, а/єш, недок., обірва/ти, ву/, ве/ш, док., перех. 1) Зривати, виривати що небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. || Знімати, зривати плоди. || Пошкоджувати, обламуючи, розриваючи. 2) Сильно натягуючи, шарпаючи, порушувати цілість …   Український тлумачний словник

  • обривати — I = обірвати (зривати кругом, одне за одним по поверхні про листя, гілля тощо), обчухрувати, обчухрати, обшарпувати, обшарпати, чухрати, шморгати, обшморгувати, обшморгати; обскубувати, обскубати, обскубти (зривати щипками) II ▶ див. збирати I,… …   Словник синонімів української мови

  • вершкувати — у/ю, у/єш, недок., с. г. Зривати верхівку суцвіть і підчищати нижнє пожовкле листя в деяких сільськогосподарських культурах для посилення в них певних якостей …   Український тлумачний словник

  • виламувати — ую, уєш, недок., ви/ламати, аю, аєш, док., перех. 1) Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого. || Ламаючи, готувати для чого небудь. || Зривати, збирати (зазвичай качани кукурудзи). || Натискуючи, вибивати, висаджувати (двері, вікно… …   Український тлумачний словник

  • виломлювати — юю, юєш, недок., ви/ломити, млю, миш; мн. ви/ломлять; док., перех. 1) Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого. || Ламаючи, готувати для чогось. || Зривати, збирати (звичайно качани кукурудзи). 2) тільки док. Зламати, переламати …   Український тлумачний словник

  • залуплювати — юю, юєш, недок., залупи/ти, уплю/, у/пиш; мн. залу/плять; док., перех., розм. 1) Здирати, зривати з чого небудь верхній шар; злуплювати. 2) тільки док. Взяти дуже високу ціну за що небудь …   Український тлумачний словник

  • здирати — а/ю, а/єш, недок., зідра/ти і зде/рти, здеру/, здере/ш; мин. ч. зідра/в, ра/ла, ра/ло і здер, ла, ло; наказ. сп. здери/; док., перех. 1) Відділяти, знімати верхній шар чого небудь. 2) Віддирати, відривати що небудь прибите, приклеєне, прикріплене …   Український тлумачний словник

  • зірвати — див. зривати …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»